СУ нас в гостях...
В травні 2015 року в Аджамку до батька та родичів приїжджав житель нашого села в минулому Володимир Павлович Козленко. Доля закинула його в Литву. Там відслужив в Армії і залишився. З радістю відповів на деякі наші запитання про життя в Литві. При цінах на продукти та енергоносії рівних з нашими все ж мінімальна пенсія та зарплата біля 8000 грв. Безробіття не загрожує тим, хто хоче працювати. Вільний безвізовий виїзд по країнах Європи та більшості країн світу. Наприклад його дочка закінчила Гарвардський університет в США, вийшла заміж, там і живе. Син Артур в Литві. Володимир на пенсії, але працює водієм - дальнобійником. Його маршрут вся Європа, від Фінляндії , до Іспанії та Турції. Цікавий випадок - одного разу зустрівся зі своїм сусідом по Аджамці та однолітком Миколою Черненко в Німеччині на заправці. Той теж працює дальнобійником, а живе в Білорусії у Бресті. Коротко про Миколу: після школи закінчив Київське Вище Загальновійськове училище, служив у Німеччині, Афганістані, Бресті. Там і залишився. Володимир Козленко передає привіт своїм землякам, особливо тим, хто його пам'ятає.
Практично кожного року в рідне село Аджамку приїжджає відомий російський вчений, професор Журавленко Микола Іванович. Він автор не одного десятка книг - підручників для студентів вищих навчальних закладів. Надіємося ще не на одну зустріч...
Жителі Аджамки старшогор віку пам'ятають викладача Аджамської музичної школі в 70-х роках Горбатюка Володимира Григоровича. Рамки нашого села були тісні для його творчої особистості... З часом він організував та відкрив першу в світі школу кобзарів на Київщині в с. Стрітовка. Потім добився регістрації Спілки Кобзарів на рівні Спілки Композиторів та Спілки Художників. В нелегкі часи було виділено приміщення в м. Київ, затверджено штат працівників. Потім Володимир Григорович зайняв почесне місце, "пост" кобзарів №1 - біля могили Тараса Шевченка. По запрошенню Української діаспори побував у багатоьх країнах світу з своїми концертами. На цьому фото Горбатюк у складі Української державної делегації у Грузії на святі відкриття пам'ятника Т.Г.Шевченко...З часом знову заговорила потреба передавати свій досвід дітям. Він організував та відкрив ще одну школу кобзарів у м. Ровно. Випускники шкіл кобзарів є переможцями багатьох українських та міжнародних конкурсів. Часто його можна зустріти у підніжжя пам'ятника Т.Г. Шевченко, де він кожного літа співає Тарасові та свої пісні... Не забуває Володимир Горбатюк Аджамку, кожного року буває у нас в гостях. Цього, 2015 року теж чекаємо на його приїзд...
В Аджамці при житті неодноразово бував відомий письменник Олесь Павлович Бердник. На фото О. Бердник та сім'я Богуненків - Данило, Василь та Сергій на козацькій могилі в центрі с. Аджамки...
Кожного року приїжджає до рідного села Анатолій Тєлков, Будучи школярем він приймав участь у знаменитому в 60-ті роки драматичному колективі при Аджамському Центральному Будинку культури. Славнозвісні п'єси українських та зарубіжних авторів збирали глядачів вдвічі більше, ніж міг вмістити зал ЦСБК. "Сватання на Гончарівці", "Наталка - Полтавка", "Фараони", "Чорний змій" і звісно багато других спектаклів, та головний - опера "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака - Артемовського. Репетиції проводив відомий на всю Україну режисер Кіровоградського Театру ім. Кропивницького Михайло Донець. Як пригадує Анатолій Тєлков будучи школярем кожного дня приходив додому з "вечірніх репетицій" біля 2-ї години ночі. Але було дуже цікаво. Потім аншлаг і прем'єра опери на сільських підмостках. Такого в Україні ще не було. Після цього Анатолій все своє життя пов'язав з театром. Заслужений діяч тетрального мистецтва. Поряд з ним в спектаклях тих часів приймали участь Ухань Федір, Грозан Анатолій Васильович, Козленко Василь Пилипович - директор ЦСБК, Панченко Павло Макарович, Куроп'ятник Микола Іванович, Шустер Андрій Федорович, Березтенко Галина Іванівна, Федоренко Ірина Василівна...
На фото: автор сайту та Тєлков Анатолій
На цьому фото Анатолій Тєлков в центрі на задньому плані, на заняттях у студії баяністів у Аджамському Будинку піонерів та школярів.
Ще одна зустріч майже через півстоліття. ( Фото невдале - проти сонця ). Людмила Христич - аджамська красуня 1960-х років, за яку чубилися рідні брати, перекидаючи в рідній домівці посуд, якого і так було мало в ті часи... Зараз дона Людмила - італійка. Приїхала на могилу до баьків.
