Історія розвитку радіосправи в Аджамці починається з кінця 1920-х років. Домашні умільці нашого села почали створювати перші детекторні приймачі, щоб почути голос ефіру. Не завжди закінчувалося успіхом, але час ішов, люди навчалися. Вже до 1941 року в Аджамці було декілька саморобних детекторних приймачів, та декілька батарейних. Наприклад в Народному домі - нині Будинок Культури був батарейний приймач, який отримував живлення від генератора тепла на керосиновій лампі. Отже лампа давала світло і напругу для приймача. На той час це було велике досягнення техніки. Після Перемоги у 1945 році почався розквіт радіо в СССР. По перше багато солдатів та офіцерів у вигляди трофеїв привезли додому радіоприймачі європейських країн, де радіосправа на той час була на дуже великому рівні. А згодом і в нашій країні налагодили випуск якісних радіоприймачів. За ними пішли радіоли, магнітофони, перші телевізори з маленькими екранами, на які дивилися через великі лінзи, які стояли перед екранами. Жителі Аджамки проходили службу радіозв'язківців в армії - це була велика школа, закінчували навчальні радіозаклади. З'явились перші радіомеханіки по ремонту радіоапаратури, серед них Григорій Бєліков, який в середині 50х років в домашніх умовах змайстрував телевізор. Іван Васильович Михайлюк - ремонтував радіоапаратуру у Аджамському побуткомбінаті. Великим знавцем радіосправи проявив себе після армії Чорнобривець Леонід Федорович. В 1960 році він змайстрував першого в селі кишенькового приймача. На той час це було більше чудо, ніж зараз трансивер...В 60-ті роки в селі з'явилось багато власників радіол, які майсипували приставки до них і спілкувалися між собою в радіоефірі та крутили пластинки на Середніх хвилях. Це була заборонена справа, так одного разу вони завадили посадці літака на Канатовському військовому аеродромі...Тому їх називали радіохуліганами, радіопіратами, а їхні приставки - шарманками. Але були і інші радіоаматори - радіоспортсмени. Та для цього потрібні були інженерні знання в радіосправі. Таким став молодий 20-річний демобілізований воїн - радист Придибайло Григорій Семенович. А через деякий час в ефірі пролунали перші позивні Аджамських радіоспортсменів Придибайло Г.С. та Богуненко В.Д. Були проведені тисячі зв'язків з материками, континентами, країнами, острвами...Отримано десятки дипломів, тисячі QSL карточок на підтвердження двохсторонніх зв'язків в радіоефірі... Потім з'явились однодумці і було відкрито ще декілька індивідуальних спортивних радіостанцій та дитяча колективна спочатку при Будинку піонерів - керівник Богуненко В.Д. а потім при Міжшкільному виробничому комбінаті - керівник Придибайло Г.С.
Грамота за зайняте перше місце в міжнародних змаганнях присвячених річниці Тараса Григоровича Шевченко в міжнародних змаганнях радіоспортсменів видана Богкненко В.д. позивний UR5VPL
